большая мудрость - большая печаль

что-то срезанировало в этом интервью. одним словом толково

интервью с Валерием Пекарем на INNOVATIONS.COM

Розмову проводив Олександр Різенко

innovations: Як Ви об’єднуєте людей навколо ідеї, створюєте community і разом втілюєте нові проекти?

Валерій Пекар: Зазвичай люди гуртуються навколо ідеї завдяки цінностям. Так чи інакше, коли ви проголошуєте якусь ідею, за нею стоять цінності, що її породили та підтримують. Люди, які мають ті ж цінності, часто готові підтримати таку ідею.

innovations: Напевно, є певна специфіка гуртування людей навколо комерційних і некомерційних проектів?

Валерій Пекар: Так, звісно, існує певна відмінність між комерційними і некомерційними проектами. У комерційних проектах люди в першу чергу звертають увагу на конкретні вимірні показники. Запорукою успіху часто виступають персоналії тих, хто долучився до проекту. Саме тому так важливо скласти докупи компетенції різних співвласників. Я не дуже вірю у бізнес, який робить одна людина. Я скоріш прихильник комбінації компетенцій - різних підходів на основі спільних цінностей. Проекти, створені однією людиною, можуть бути успішними лише у короткостроковій перспективі. Як пише доктор Іцхак Адізес, жоден керівник не може втілювати в собі всі необхідні компетенції для успішного довгострокового розвитку, і саме тому бізнес, створений однією людиною, не може бути успішним у довгостроковій перспективі. Яким би найрозумнішим і найталановитішим не був керівник, його одного замало для того, щоб зробити бізнес-проект сталим. Ось чому на Заході поширена практика, коли новий топ-менеджер через деякий час стає співвласником бізнесу завдяки авторству нових ідей.

У некомерційних проектах вага цінностей значно більша. Звичайно, імена причетних людей також справляють враження, але вимірних показників часто бракує. Люди витрачають свій час, енергію, досвід, репутацію, підтримуючи своїм часом, грошима, ім’ям та зв’язками той чи інший соціальний проект, мають чи при цьому конкурентне мислення, тому лише спільні цінності можуть змусити їх працювати разом. Вага цінностей і шлейф попередніх успішних проектів є запорукою успіху нового проекту.

В Україні є величезна невитрачена соціальна енергія, яку треба кудись спрямувати. Люди розуміють, що в політиці їм немає чого робити, а започаткувати власний бізнес в теперішніх умовах досить складно. Звичайно ж, можна зосередитися на сім’ї, але більшості цього замало. Вишивання хрестиком чи будь-яке інше хобі не здатне задовольнити. Якщо енергію людей не спрямувати на конкретні хороші справи, боюся, що в парового котла під назвою Україна може просто зірвати кришку. Через те будь-яка ініціатива, яка вказує шлях до того, куди можна спрямувати цю енергію і покращити власне життя, життя друзів, колег чи родичів, - матиме успіх.

Яким би найрозумнішим і найталановитішим не був керівник, його одного замало для того, щоб зробити бізнес-проект сталим.

Сьогодні в Україні є чимало таких проектів, починаючи від прибирання парків і влаштування дитячих майданчиків та закінчуючи брендингом міст і освітніми проектами. До громадського руху залучається все більше і більше людей, оскільки вони усвідомлюють, що таким чином можуть покращити власне життя і життя цілої країни. Мені здається, що сьогодні ми бачимо ростки нової країни, що проростають крізь ту стару пострадянську, яку ми всі так не любимо і хочемо змінити, — як трава проростає крізь старий асфальт. Прийде час, коли нова країна стане сильнішою за стару, і тоді вона просто замінить її, витіснить у минуле. Це не маячня, бо в історії України таке вже одного разу трапилося за часів Запорозької Січі.

innovations: Ви сказали, що люди об’єднуються навколо цінностей. Навколо цінностей лідера чи проекту?

Валерій Пекар: Навколо цінностей проекту. Лише таким чином декілька безумовних лідерів можуть співпрацювати між собою — так, як відбувається у проекті "Бренд Міста — справа Містян". Уявіть, що ми приїжджаємо, скажімо, в Одесу і бачимо десяток людей, кожен з яких — яскравий самобутній лідер. Усі вони є самодостатніми людьми з різним життєвим досвідом, освітою, професією. Лише спільні цінності, втілені у проекті, можуть схилити їх до співпраці. Коли я навчався в kmbs, нам доводили, що команди лідерів не існує, оскільки команда гуртується навколо одного-однісінького лідера. Сьогодні я знаю, що це не так.

Зазвичай люди гуртуються навколо ідеї завдяки цінностям.

Теорія спіральної динаміки, яку я пропагую, стверджує, що наступною за парадигмою мислення ліберального капіталізму існує інша парадигма мислення, що ґрунтується на гармонії, взаємовідносинах і взаємозалежності. Тут немає конкуренції. Коли компанії борються за обмежений ресурс - клієнта, ринок збуту чи ринок сировини - конкурентне мислення є цілком адекватним. Та коли йдеться про створення спільних правил гри на ринку, або про спільний захист проти наступу держави, іноземних конкурентів тощо, конкурентне мислення не дає рішення. Сьогодні в Україні є численні приклади неконкурентного мислення в рамках парадигми взаємозалежності і гармонії — наприклад, численні галузеві асоціації підприємств, соціальні проекти різного масштабу. Так само на рівні міських спільнот люди можуть конкурувати за певні ресурси, але коли треба побудувати дитячий майданчик у дворі, конкуренція у цьому випадку ні до чого. Звичайно, часто буває так, що майданчик залишається недобудованим, оскільки п'ятнадцять "гетьманів" взялися очолювати цей процес.

Я не заперечую необхідності в конкуренції, адже вона є адекватною у багатьох ситуаціях: завдяки конкуренції підвищується якість товарів і послуг, споживач отримує свободу вибору, впроваджуються інновації. Інакше б усе просто зупинилося. Та ми не можемо побудувати життя лише на конкуренції. Насамперед це стосується некомерційних проектів.

innovations: Які цінності проекту "Бренд Мiста - Справа Мiстян"?

Валерій Пекар: Проект ґрунтується на цінностях, які ми об’єднали під назвою "ВікіСітіНоміка": взаємна довіра та повага, відкритість, готовність співпрацювати на рівних, вільний доступ, відповідність власній візії, свобода особистого вибору. Сьогодні ця сукупність принципів часто згадується під різними назвами: "зелені" принципи, вікі-принципи, принципи відкритого коду тощо.

Кожне місто — це система цінностей, поглядів, стилів і місій, і все це має втілитися в бренді міста.

innovations: Проект "Бренд Мiста - Справа Мiстян" – соціальна ініціатива, яка потребує чимало ресурсів та енергії.  Для чого Ви це робите? Напевно, не лише для того, щоб вивільнити свою соціальну енергію та енергію інших.

Валерій Пекар: Є конкретні короткострокові реальні цілі. Через брак адекватних брендів українські міста втрачають інвестиції, мешканців, робочі місця, туристів. З цим треба щось робити. Брендинг українських міст є першим кроком до зміни якості життя. Зрозуміло, що стороння команда, навіть суперпрофесійна, не здатна провести таку роботу, тому що цим мають займатися безпосередньо самі мешканці міст, які добре знають, люблять і відчувають місто. Більшість людей не відчуває і не розуміє міст, де вони ніколи не були. Наприклад, деякі львів’яни не розуміють Донецьк через те, що вони там ніколи не були і не відчувають, що це означає для самих донеччан. Стереотипний образ не має нічого спільного з містом. Те саме вірно і навпаки — щодо образу Львова в розумінні донеччан. Кожне місто — це система цінностей, поглядів, стилів і місій, і все це має втілитися в бренді міста.

Таким собі побічним ефектом наших бренд-сесій у містах є створення потужних соціальних груп, які ми називаємо впливовими ініціативними групами (ВІГ). Вони домовляються і взаємодіють, вкладаючи свій час, гроші, ресурси та ім’я заради того, щоб змінити своє місто. А наша команда допомагає їм технологіями. Так ось цей процес створення відповідальних соціальних груп є важливішим за брендинг міст у вузькому розумінні.

innovations: Що для Вас є успіхом?

Валерій Пекар: Я не дуже люблю слово "успіх" по відношенню до людини, оскільки успіх має значення лише на певній стадії життя, а далі людина розглядає слово "успіх" з інших позицій, не прикладаючи його до себе.

Я себе вважаю достатньо посереднім теоретиком і практиком.



innovations: Є люди-практики, а є – теоретики. Ви і хороший теоретик, і блискучий практик. Як Вам вдається так швидко втілювати свої ідеї у реальні проекти?

Валерій Пекар: Я себе вважаю достатньо посереднім теоретиком і практиком. Але мені здається, що це краще, ніж блискучий "чистий" теоретик чи блискучий "чистий" практик. За Адізесом, я маю непоганий рівень "вітамінів" (Е)ntrepreneurship та (A)dministration, що є не дуже поширеною комбінацією. Це означає, що я можу і продукувати ідеї, і створювати системи для їхньої реалізації. Та при цьому я поганий (P)roducer. Це означає, що сам я жодної справи не можу довести до кінця. Для досягнення результату мені потрібні партнери, що є сильними (P)roducers, які доповнюватимуть мене. Аналізуючи довгостроково успішні проекти, ви завжди побачите команди. Щастя мого життя полягає у тому, що і в бізнесі, і в соціальних проектах мені трапляються хороші люди і чудові команди, де ми доповнюємо один одного.

innovations: Чого не було би у Вашому житті без kmbs? Що нового дала Школа?

Валерій Пекар: Сьогодні я переживаю певною мірою "чергову молодість" і цим завдячую kmbs. Я пішов навчатися, коли мені було 40 років (до речі, прийняв рішення у свій день народження). Для чоловіка це одна з низки критичних вікових меж, оскільки з часом інтелектуальна та емоційна напруга людської душі потроху знижуються. Як підтримувати фізичну форму – знають усі, але так само знадобиться тренування для розуму і емоційного інттелекту. Отже, для мене kmbs стала таким своєрідним інтелектуальним та емоційним "фітнес-центром", де я "скинув" 10 років.

Сьогодні я переживаю певною мірою "чергову молодість" і цим завдячую kmbs.

innovations: Ви перша в історії школи людина, яка захистила свій дипломний проект на 100 балів (найвища оцінка. - Прим. ред.). І досі залишаєтеся одним із двох людей, які це змогли зробити. Завдяки чому?

Валерій Пекар: Я впевнений, що це через поблажливість викладачів, а чим вона була спричинена? Напевно, збалансованістю проекту. Коли ми плануємо новий бізнес, не можна забувати про жодну складову - фінанси, людей, технології, маркетинг, управління, комунікацію та ін. У багатьох гігантах світової економіки посаду CEO займає фінансист. Це  означає, що фінанси – на першому місці. Це нормально в умовах, коли компанії тільки й живуть тим, що відслідковують свій курс акцій. Але трапилася світова криза. Я абсолютно певен, що вона сталася не випадково, а через ті помилки, яких люди припустилися, будуючи своє життя. Перекіс у бік фінансів породжує проблеми, які ми всі разом переживаємо. Я завжди волів думати про баланс усіх цих речей — не завжди успішно, але намагався.

Раджу усім студентам kmbs знаходити баланс у своїх магістерських проектах, і тоді кожен викладач побачить у проекті те, чого саме він навчав, і поставить достойну оцінку. Однак ми вчимося не заради оцінок. За наші проекти у бізнесі нам поставить оцінку ринок, а він зважає на багато різних речей. Тож треба, щоб усе було збалансовано.

innovations: Що для Вас є джерелом мудрості?

Валерій Пекар: Єдиним джерелом мудрості для мене є віра. Між іншим, віра у те, що усе, що з нами відбувається, є невипадковим. Існує певна місія, нас прислали сюди для певної роботи, тому ми повинні добре виконувати її. Вся подальша мудрість є наслідком цього.

innovations: Які цінності в житті та бізнесі для вас є самоочевидними?

Валерій Пекар: Жодних. Усе треба перевіряти, до всього треба доходити. Ми бачимо, що усі віровчення, теорії, філософії, які засновуються на начебто самоочевидних цінностях, врешті-решт провалюються. Коли людина спробує дістати щось із себе, із свого внутрішнього світу, вона дуже рідко знаходить щось справжнє. Справжні речі приходять з іншого світу.

Речі, які ми вважаємо цінними, треба перевіряти за найвищим стандартом. Лише після такої перевірки їх можна вважати адекватними. Інакше те, що ми вважаємо самоочевидним і не перевіряємо, може нас підвести.

Єдиним джерелом мудрості для мене є віра.

innovations: Що Ви хочете побажати українським управлінцям?

Валерій Пекар: Я хочу побажати жити у новій країні, яка створена протягом життя одного покоління. Думаю, що одного покоління цілком достатньо. Мене пригнічує, коли власники, топ-менеджери, підприємці — люди з великою владою у рамках своїх підприємств — показують пальцями вгору і говорять: "Що можна робити в країні, де панує така влада!". Деякі власники великих компаній у своїх темах і фразеології на своїх "кухнях" наближаються до "кухонної" інтелігенції 60-80-х років. Але між ними є різниця. На відміну від тих років, сьогодні власники і топ-менеджери самі є владою. Неважливо, скільки людей у підпорядкуванні — 5 чи 5 000, але ми маємо владу на своїх підприємствах. Велика влада виростає з маленьких влад. Чи не є ми у своїх маленьких князівствах такою самою тупою, жорстокою, нерозумною і спрямованою, замість розвитку та інновацій, на короткострокові й нецінні речі владою? Якщо так, то навіщо закидаємо невдоволення вищій владі? Спочатку треба змінити щось навколо себе.

На початку 90-х років панував абсолютний хаос, тому у 1992 році ми створили підприємство з метою створити осередок "нормальності" навколо себе. Інакше треба було б емігрувати туди, де нормально. Вибір простий. Пройшло вже 19 років після проголошення Незалежності України, а цей вибір так і залишився. Нічого не змінилося, але стало трохи легше створювати такі осередки навколо себе. Осередки можуть об’єднуватися, наприклад, в економічні кластери чи в масштабах містечка.

Бажаю українським управлінцям керувати цілою країною. Як каже "гуру управління" Володимир Тарасов, не треба соромитися керувати світом, треба соромитися робити це погано, а керувати світом можна з будь-якої позиції. Адже маленька дитина управляє своїми батьками, а маленький камінчик на дорозі - величезним навантаженим возом. Кожен з нас керує країною хоча б на малесеньку долю відсотка, і якщо ми будемо робити це добре і синхронно, ситуація в країні зміниться.

Бажаю українським управлінцям керувати цілою країною.

innovations: Яку книгу порекомендуєте прочитати українським управлінцям?

Валерій Пекар: Хочу назвати п’ять книг, які були б дуже корисними для кожного.

1. На початку 90-х років мені пощастило купити маленьку книгу про менеджмент, менше ніж 100 сторінок. Але фактично все, що я знаю про менеджмент, я дізнався з неї. Пізніше було прочитано сотні товстих книг, але всі вони лише трохи доповнили ту, чи не першу. Це книга "Up your system" (російською невдало переклали як "Сломай систему"). Роберт Таунсенд, відомий американський топ-менеджер, спромігся написати зовсім невеличку книгу абсолютно про все, що треба знати управлінцям.


2. Всім тим, хто хоче зрозуміти, якою є картина світу в голові людини, як її зрозуміти чи навіть змінити, я рекомендую книгу Володимира Тарасова "Искусство управленческой борьбы". Кожен, хто хоче управляти людьми, хоча б однією людиною - собою, має прочитати цю книгу.


3. Для більш практичних речей, які пов’язані з менеджментом у великих колективах, я раджу читати книги Іцхака Адізеса. "Життєвий цикл корпорації" можна вважати енциклопедією менеджменту. Я не знаю компаній, які шукали б і не знайшли у цій книзі рецепти вирішення власних проблем.


4. Хочу побажати усім читати книги, які пояснюють те, що сьогодні відбувається зі світом. Таких книг багато, але найкращою, з бізнесового погляду, є книга Тома Пітерса "Представьте себе" ("Rethink!").


5. Тим, хто воліє дивитися до кореня речей і витоку подій, рекомендую найавторитетнішого футуролога світу Елвіна Тоффлера. Його "Третя Хвиля" видана українською, є також російський переклад. Матимете чудове розуміння того, що відбувається із сучасним світом, хоч і написане у 1970.

Та не читайте багато книг, бо "від великої мудрості — велика печаль". :)